Коли вона плелася в коси –
чом, скрипко, відвернулась пріч?
Як музику пустила босу
в таку непевну, звабну ніч?
Ох, смиче, теж дививсь куди ти?
вже ж сивина спадає з пліч,-
як босу музику пустити
в таку непевну, звабну ніч?
Візьму собі землі окраєць
піду блукати по світах,-
хай тільки вітер завиває
в моїх розхристаних слідах...
О мамо, тату, як спитають,
куди ваш син подався з віч –
скажіть: він музику шукає,
що босою пішла у ніч.
Іван Малкович