"Погляд вічності"
Споконвіку беззаперечним є існування проблеми взаємовідностин двох статей.
Уся складність розвязання цієї проблеми полягає у розумінні взаємного
сприйняття чоловіка та жінки. Чи не найбільшу роль у цьому питанні відіграє
враження як таке.
Власне це і стало поштовхом для створення даної роботи.
Розбіжність сприйняття
чоловіка та жінки полягає, перш за все , у відмінности зародження первинної
думки, напрямку погляду. Тобто чоловіки оцінюють протилежну стать поглядом,
направленим знизу-вверх. А це свідчить про те, що жінка являється у першу чергу
об*єктом сексуальності для будь-якого чоловіка. Натомість представниці слабкої
статі піддаються зовсім іншим враженням із самого початку.Адже у всеєдиному
всесвіті гармонійно співіснують два абсолютно протилежні, проте надзвичано
близькі та невід*ємні одне від одного, світи- чоловіче та жіноче начала.
Саме у живописі зроблено
спробу тонко торкнутися цієї теми та розкрити її
Фон даної роботи передає
глибину відносин та інтригуючу загадковість космосу.
У правому верхньому куті зображена жінка, яка сидить навпочіпки, схиливши
голову.
Стилізоване волосся під власною вагою спадає, нагадуючи полумя свічі.
Лінія правого плеча переходить у руку, що направлена вниз, зникаючи за
бедром. Це і є жіноче начало, у якому ховається пристрасть почуттів, ніжність,
кохання.
У лівому нижньому куті бачимо
стилізоване око, напружено у предвічному, інстинктивному погляді. Очний нерв,
що відходить від нього, викликає асоціативне сприйняття сперматозоїда.Отже, це
чоловіче начало із його внутрішнім напруженням природнього почуття.
Три червоні смуги являлються
акцентом уваги і є передачею погляду. Підсвідоме поєднання чотирьох кольорів:
червогого, синього, фіолетового та чорного,- складає враження нашого лібідо.
Засіб передачі- колорит.
Філософія роботи полягає в
тому, що допоки буде існувати жінка з такими привабливими лініями тіла,
доти буде існувати інстинктивний погляд чоловіка на неї з такого природньовідвертого та розкутого ракурсу.
"Життя-
це горіння свічі"
Свіча...Душею її є полумя, яке або тягнеться рівненько краплинкою світла у
темряві буднів, або мерехтить імпульсивно, ніби втікаючи від подиху вітру змін
та пригод.
І між цим полум*ям та життям людини можна провести паралель. Адже кожен з нас
– це та сама свіча.Хтось обирає сірість та беземоційність одного дня, та
переносить її у наступний і так протягом життя, тліючи довго та тьмяно. А після
себе залишає лише заплаканий, згорівший шматок воску і запах попелу. А хтось
прагне вловити сенс кожної миті, відчути насолоду та легкість змін, пройнятися
суттю свого призначення у цьому світі.
Тому і спалахує раптово та яскраво, вириваючись за межі свого звичного
існування.
Проте часто наштовхується на раптовий кінець, залишаючи щось вагоме у
спадок людству.
Скільки людей, скільки
життів, стільки свічок у світі. Власне ці роздуми і наштовхнули автора на
створення даного філософського твору.
Робота виконана олією на
полотні .На передньому плані зображена свіча, у полумї якої можна розгледіти силует
жінки, яка сидить навпочіпки.На дальньому плані бачимо інші свічки, розкидані по
Земній кулі.Фоном виступає Космос, у якому знаходиться наша планета.